Спроби обдурити страхову систему не припиняються мабуть з часів її виникнення – тож відповідні служби намагаються ретельно розслідувати кожен страховий випадок. Нерідко буває так, що подія виявляється результатом хитрощів тих розумників, котрі воліють поживитися за рахунок страхової компанії. Часом їх ловлять і карають – як це сталося у Києві далекого 1898 року.
Незрозуміле явище
День 22 вересня 1897 року видався для майстра-чоботаря Микити Войченка насправді нескінченним. Замість того, щоби йти додому й випити трохи горілки, доводилося нидіти в убогій крамничці на вулиці Олександрівській, гучно й претензійно названій взуттєвим магазином.
Одне лишень тішило його – додому
недалеко. І Микита напружував усі сили. Нічого, він витримає до вечора – все ж
таки власний заклад, утримувати який навіть тут, на Подолі, непросто! І місце
цілком пристойне: будинок Бродського, поруч із шанованою публікою.
Аж ось нарешті годинник б’є десяту, і він починає похапцем збиратись. За чверть години, нашвидкуруч прибравши крамничку, замикає вхідні двері. Поруч вовтузилися із замком хлопець та дівчина – малолітні прикажчики сусіди, купця першої гільдії Хаїма Фрея. Він, сусіда, хоч і скаржиться увесь час, мовляв, галантерейної торгівлі зовсім нема – а на Хрещатику крамницю відкрив…
Не заводячи розмов із підлітками, Микита хутко попрямував додому. Діставшись, одразу ж хильнув, під’їв – і аж стрепенувся. Прийшовши у безтурботний настрій, вирішив трохи освіжитися прогулянкою.
Не поспішаючи, попрямував
Олександрівською, повз крамницю. І з подивом біля будівлі уздрів сусіда. Той
замикав вхідні двері до свого магазину, притримуючи плечем вітринну завісу.
Дивно, подумав Микита, що ж це, пан Фрей зраджує своїй традиції останніми
замикати двері до заднього двору? Та й щось він запізно…
Але то його справи! Микита поволі рушив далі. І – чи то йому привиділось, а чи й справді – за нещільно прилягаючою завісою промайнув тьмяний вогник.
Побачивши Хаїма Фрея у такий
пізній час, здивувався і місцевий околодочний: «Проходячи повз магазин,
побачив, що двері не зачинені, і Фрей стоїть біля входу. Справа була об 11
годині ночі. Околодочний спитав Фрея, у чім річ і чому він ще не замкнув
магазину, і купець пояснив йому, що його дружина пішла додому, помилково прихопивши
ключі; він послав до неї хлопчика, але той десь забарився, і йому доводиться
чекати… Через 15 хвилин, околодочний повертався й знову проходив повз магазин
Фрея, проте він вже виявився зачиненим».
А серед ночі у будинку зайнялося…
Пожежа
Обходячи у ніч на 23 вересня свою
ділянку на Подолі – доволі складному для служби районі Києва – черговий городовий
зненацька почув тривожний свист. Притримуючи тупу статутну шашку, поліцейський підтюпцем
побіг на сигнал. Як з’ясувалось, тривогу підняв місцевий двірник. Він перелякано
вказував на відблиски вогню та клуби диму, що пробивалися крізь затулені завіси
на вітрині галантерейного магазину.
Розвернувшись на місці, черговий помчав у бік найближчого нічного закладу. Увірвавшись до гардеробу, він зажадав негайно телефон та зв’язався із Подільською пожежною частиною. Повідомивши про подію, городовий кинув слухавку та побіг назад. Двірник, що весь час залишався біля будинку Бродського, повідомив, що ніхто до магазину не підходив.
Пожежний наряд з’явився швидко.
Зламавши захисні завіси та розбивши вітрину, вогнеборці проникли всередину.
Частина з них почала гасити місце займання, а решта заходилася виносити
картонні коробки, що невисоким штабелем стояли поруч. Їх складали у
внутрішньому дворику, попередньо зламавши замкнені двері.
Багато виносити не довелося –
полум’я виявилося зовсім незначним. Його загасили швидко, навіть не ставши
евакуювати решту товару, що лежав на полицях. Загоряння сталося всередині
магазину, і вогонь трохи пошкодив полиці та стійки. Покінчивши з ним, пожежна
команда швидко повернула назад усе винесене на подвір’я, де залишилася лише
невеличка купка мотлоху. Пораючись у ньому, двірник знайшов тільки жменю
ґудзиків і кілька шматків сорочок.
Протягом усього цього часу городовий був поблизу входу до магазину. Як він розповідав пізніше на слідстві, ніхто сторонній повз нього не проходив, і розікрасти крам всередині не міг. Не робив цього, звісно, й ніхто з пожежної команди.
Тим часом, на згарище примчав сам господар. Ламаючи у розпачі руки, він ходив по магазину і скаржився присутнім: усе пропало, усе геть згоріло, за що йому ці багатотисячні збитки і т. ін. Ретельно роздивившись, після складання протоколів, розпитувань, роздумів та обрахунків, через кілька днів страховому товариству Фрей висунув претензію… у 27.875 рублів.
Підпал, кара та інші неприємності
Майже 28 тисяч – великі гроші, тому претензія повинна бути обґрунтованою. Так вирішили у страховому товаристві – і розпочали власні підрахунки, котрі невдовзі перетворилися на повноцінне розслідування. Насамперед, здивування викликав розмір збитків. «Товариство засумнівалося у тому, щоб у магазині могло бути краму на таку суму. Було запрошено експертів для оцінки товару. За заявою Фрея, його торгові книги згоріли. Збереглася лише одна з книжок, але записи її викликають сильний сумнів. Багато записів зроблено ніби одразу, у старих записах є виправлення і забруднення такого роду, що із запису 1.087 рублів вийшов запис 2.687 рублів і т. ін. Експерти, оглянувши докладно збережений товар, визначили його вартість до пожежі у 15.526 рублів та після пожежі у 6.223 рублів».
Додаткових сумнівів додав той факт, що магазин перебував у стадії ліквідації. Усі товари продавалися зі значною знижкою, і якось дуже вчасно із ними трапилося нещастя.
Слідство не задовольнили й свідчення Фрея про те, що він робив того вечора. «Близько 11 години до магазину зайшов зубний лікар Бабицький, який проживає у тому ж будинку, і довго розмовляв з Фреєм. Бабицький сидів неподалік входу і весь час дивився на вулицю, і не дивився, що робиться всередині магазину. Там у цей час були два покупці, яким прикажчики відпускали товар. Коли покупці пішли, Фрей разом із Бабицьким вийшов з магазину на тротуар, і слідом за ними хлопчики замкнули зовнішні двері і опустили завісу, після чого загасили вогонь і самі пішли з магазину через задні двері, які замкнули на замок. Фрей чекав їх на тротуарі і, отримавши ключі від магазину, сховав їх у кишеню, поспілкувавшись ще кілька хвилин із Бабицьким, вирушив на Хрещатик, де отримав звістку про пожежу».
Слова галантерейника підтвердили і зубний лікар, і прикажчики магазину – але ж не решта свідків! Усі до одного відзначили, що так пізно закінчувати роботу зовсім не у манері Фрея. Магазин зазвичай зачинявся трохи пізніше дев’яти, і для затримки цього вечора не було жодних причин. Ні Бабицького, ні пізніх покупців ніхто із сусідів не бачив.
Тож слідство тривало, потроху
схиляючись до версії про якісь махінації зі страховкою – за підозрюваним наглядали.
Чиновників не розчулила навіть іще одна неприємність, що трапилася із
піднаглядним.
У будинку на розі
Олександрівської вулиці й Ігорівсього провулку (зараз вулиця Ігорівська)
сталася велика крадіжка. Перший поверх споруди займали мануфактурний магазин
Канделя і галантерейні товари Фрея. Надбудова другого та третього перебували у
процесі оздоблення – без дверей та вікон.
У ніч на 11 квітня, коли обидва
магазини були зачинені протягом доби, невідомі злочинці, проникнувши у верхню
частину будівлі, прорубали й розібрали у стелі два отвори. Потрапивши до
магазинів, злодії неквапливо відібрали потрібний їм крам, ретельно його
спакували, підняли нагору та вивезли кількома возами геть, залишивши безліч
слідів на бруківці провулку. За свідченням постраждалих господарів, викрадено
товарів у Канеля майже на 3 тисяч, а у Фрея – на суму 2.095 рублів.
Дуже «вчасна» подія й надзвичай
«точні» обрахунки збитків – так це виглядає зараз; так вирішили й тогочасні
слідчі. І одночасно із пошуками зловмисників – яких, до слова, ніколи не було
знайдено – тривало розслідування пожежі. Між тим, Фрей подбав про майстерного
адвоката – його інтереси заходився захищати один із найвідоміших правників того
часу Лев Абрамович Куперник.
Зрештою купця звинуватили у навмисному підпалі. Після тривалого слідства, незліченних експертиз, допитів та очних ставок 2 листопада 1898 відкрилося судове засідання. Більш переконливою цього разу була сторона звинувачення – товариш прокурора Петерс. Навіть ім’я та майстерність захисника не змогли посприяти поблажливості до підзахисного.
«О 12 годині ночі присяжні засідателі винесли підсудному обвинувальний вердикт; окружний суд засудив Фрея, після позбавлення усіх прав та переваг, до заслання на поселення у найвіддаленіші місця Сибіру. Зроблено розпорядження про взяття підсудного під варту», – повідомляють газети.
Що ж спричинило такий суворий
вирок? Пожежі у Києві траплялися щодня: вогонь знищував майна на багато тисяч,
забирав життя людей, сіяв паніку. І те, що хтось «за трохи грошей» зважився
наразити на небезпеку численних сусідів – не у самому благополучному районі
міста – мабуть, вплинуло на присяжних.
Так закінчилася ця історія, яка довела, що не завжди галантерейник та адвокат – це сила.
Євген Голодрига
Читайте також:
«Солодкі гроші» й непорядні клерки. Історія одного злочину
Київські скарби. Таємнича садиба Лева Бродського
У протистоянні із дачними злодіями, або Декілька епізодів з життя художника
