Старый Киев

Небезпеки дачного відпочинку: аварія поблизу Жулян у 1898 році. Частина 1. Катастрофа

admin 21.11.2021 Історія Києва

Бурхливий розвиток залізничного транспорту в Україні наприкінці ХІХ століття, на жаль, нерідко супроводжувався аваріями, іноді доволі значними. Преса переповідала моторошні подробиці таких катастроф у різних куточках імперії – проте, співчуваючи й лякаючись, київський обиватель усе ж залишався лише стороннім спостерігачем. Але коли подібна жахлива подія сталася на тодішній околиці Києва, поблизу села Жуляни – це викликало справжню паніку серед мешканців міста

Залізнична «держава»

Рекламна листівка залізниці
Рекламна листівка залізниці

Рейкові шляхи Російської імперії відігравали ключову роль у її економічному житті. Після реформ Олександра ІІ другої половини ХІХ століття у країні спостерігався справжній підприємницький бум, котрому значною мірою сприяв розвиток залізниць.

Прокладання нової залізничної колії
Прокладання нової залізничної колії

Прокладалися нові шляхи, модернізувалися старі, оновлювався рухомий склад. Покращувався сервіс, стаючи дедалі доступнішим – тарифи на перевезення зменшувалися регулярно, за гнучкої системи пільг. Навчальні заклади готували потрібних фахівців.

Київське технічне залізничне училище та його вихованці
Київське технічне залізничне училище та його вихованці

Відомство до кінця ХІХ століття помалу набувало рис «держави у державі». Усе тут було своє, власне: медицина та освіта, соціальне забезпечення та культура, постачання й торгівля, своя електрична мережа, пересувні електростанції. Майже увесь екстрений зв’язок імперії – міжміські телефонні та телеграфні лінії – знаходився під контролем доріг. Шляховики вважалися ніби людьми особливого сорту – сторонні дивилися на них із повагою.

Санаторій Південно-Західних залізниць під Одесою
Санаторій Південно-Західних залізниць під Одесою
Інженер-шляховик Південно-Західних залізниць П. Скорупський, фото із сімейного архіву автора
Інженер-шляховик Південно-Західних залізниць П. Скорупський, фото із сімейного архіву автора

Але й прикрих, часом трагічних негараздів дороги аж ніяк не уникли. Крадіжки вантажів та майна пасажирів, шахрайство, природні катаклізми, руйнація колій, нещасні випадки, катастрофи; грубість і хамство персоналу… Загальних хвороб рейкового відомства не зміг уникнути й київський вузол. Справді масштабних аварій тут давно не траплялося. Лише здалеку надходили моторошні повідомлення: із Варшави, Одеси, Ковеля. Обивателя жахали звістки про катастрофи із десятками поранених, руйнуваннями тощо. Однак біда прийшла й до Києва.

На місці залізничної аварії
На місці залізничної аварії

К. І. Смаковський пише: «Досі ми тільки читали у газетах про катастрофи, що траплялися в місцях, більш-менш віддалених, читали із жахом, із жалем. Але ці жахи були десь далеко, вони не зачіпали нас безпосередньо, не залишали глибоких слідів, хіба що волосся ставало дибки та по спині мороз пробігав, ми розуміли, що ці пристрасті по суті нас дуже мало стосуються. Тепер нам не треба читати про чужі аварії. Вона трапилася у нас під боком».

Стаття «Киевлянина» від 2 червня 1898 р. про аварію
Стаття «Киевлянина» від 2 червня 1898 року про аварію

Повідомлення про цю подію не потрапило до ранкових газет 1 червня – лишень коротко з’явилось у вечірніх. Але вже 2 числа уся київська преса вийшла з великими та докладними матеріалами: 31 травня поблизу від напівстанції Жуляни зазнав аварії дачний потяг.

Дачне дозвілля киян

Принади Боярки
Принади Боярки

Околиці містечка Боярка й побудованої тут 1870 року станції одразу стали улюбленим місцем недільного та літнього відпочинку киян. Тутешнє повітря виявилося цілющим для людей із легеневими хворобами. Від ранньої весни сюди приїздило багато київських обивателів, чому сприяла зручність транспортного сполучення.

Боярський парк
Боярський парк

В управлінні Південно-Західної залізниці одразу відреагували на попит – перевезення на відпочинок киян та їхнього курортного скарбу стало помітним джерелом доходу. Цей напрямок взагалі набирав популярності у поціновувачів дачного дозвілля: Боярка, Мотовилівка, Фастів вабили багатьох.

Мотовилівка, Фастів – інші улюблені місця відпочинку киян
Мотовилівка, Фастів – інші улюблені місця відпочинку киян

У далекому 1898 році усе було як завжди. Із 1 травня почалося регулярне, «правильне» сполучення дачних потягів між Києвом та курортами навколо. «Розроблений на майбутній сезон розклад майже нічим не відрізняється від таких самих розкладів минулих років», – пишуть газети.

Газетна публікація про підготовку до дачного сезону
Газетна публікація про підготовку до дачного сезону

До Фастова і Боярки ходили по буднях дві пари потягів – відповідно №№ 31 та 16, і №№ 27 та 18. У вихідні та святкові дні курсували додаткові; планувалися нові. Дачників охоче підвозили й поїзди далекого сполучення. Ця ділянка дороги, що пропускала через себе пасажирські та вантажні потоки на Південь до Одеси, і на Захід до Привіслянського краю й австрійського кордону, вирізнялася украй жвавим рухом.

Мапа Південно-Західних залізниць
Мапа Південно-Західних залізниць

Напередодні надзвичайної події «дачним» маршрутом від Боярки до Києва пройшов товарний потяг № 56. Він прибув на місце о 10:39 вечора 31 травня. Телеграму про вільний шлях отримано у Боярці о 10:42. Через деякий час у київському напрямку відійшов від боярського перону додатковий потяг № 40, який перевозив близько 200 пасажирів, що поверталися з відпочинку: легкий танковий паротяг та 7 вагонів – три третього класу, за ними три пульманівські другого, першого й третього класів, та багажний вагон.

Дачний потяг
Дачний потяг

НП напередодні літа

Танковий паротяг
Танковий паротяг

На 141-й версті, за 7 верст до Києва, перекинулися й лягли на бік паровоз та два передні вагони. Ще один вагон небезпечно нахилився. Інші, зійшовши з рейок, просто зупинились. На рейках утримався лише багажний вагон. Локомотив і вагони, що впали, зазнали сильних ушкоджень. Увесь величезний натовп нещасних пасажирів опинився в цілковитій темряві посеред поля.

Пасажирський паровоз Борзига. Схожий локомотив був перероблений у танковий, що зазнав катастрофи
Пасажирський паровоз Борзига. Схожий локомотив був перероблений у танковий, що зазнав катастрофи

Розповідає очевидець: ніщо не віщувало лиха. У Жулянах потяг зазвичай зупиняється на 1-2 хвилини. Але зараз через якусь затримку простояв близько 10 хвилин. «Після виходу з напівстанції поїзд рухався досить швидко, й на це звернули увагу. Раптом почувся сильний гуркіт, і потяг зупинився.

Вагон 3-го класу
Вагон 3-го класу

Спочатку всі пасажири немовби завмерли. Лише через дві-три хвилини пролунали крики й голоси. Пасажири кинулися до виходів. Тут вони побачили страшну картину: праворуч від колії лежав паровоз. На схилі насипу лежали два вагони 3-го класу, третій вагон глибоко врізався у полотно залізниці. Переляк та лемент пасажирів не можна описати. З багатьма жінками сталася істерика, і вони із криками й плачем благали про допомогу».

Вагон 2-го класу
Вагон 2-го класу

«Випадково я потрапила до одного з останніх вагонів, який був ущерть набитий пасажирами. До Жулян доїхали без жодних пригод. Серед пасажирів панував найвеселіший настрій.

У Жулянах чомусь затримали доволі довго, тож пасажири почали нарікати. Нарешті рушили. Рух потягу з кожною хвилиною все прискорювався, і, нарешті, ми понеслись так швидко, що хтось із пасажирів навіть пожартував: «Ми мчимо так, як потягом-блискавкою, що ходить до Одеси!».

Пульманівський вагон 1-го класу
Пульманівський вагон 1-го класу

Щойно було вимовлено ці слова, як раптом я відчула сильний поштовх, що кинув мене уперед на висувний столик біля вікна, – слідом другий поштовх, що відкинув мене назад, потім третій, що знову кинув мене вперед. Після цього вагон зупинився, і настала мертва тиша, що тривала, не знаю вже, скільки часу.

Пасажири біля пульманівського вагона
Пасажири біля пульманівського вагона

Потім у вагоні закричали, заметушилися і разом кинулися до виходу, до вікон, не звертаючи уваги на чийсь голос, що вигукував: «Панове, заспокойтеся, тепер уже нічого не буде, вже все скінчилося!». Усі намагались вибратися з вагону, штовхаючи й давлячи одне одного. Я не усвідомлювала, де я, що зі мною коїться. Я чула здалеку голос моєї супутниці, що кликала мене.

Не пам’ятаю вже, чи я сама вибралася з вагону, чи мене хтось вивів. Навколо юрмилися люди, щось говорили, щось кричали, кудись бігли. А знизу під укосом пихкав паротяг, що впав, світилися у темряві вогні вагонів, що звалилися за ним, і звідти, з цієї темної безодні, чулися жахливі крики, благання про допомогу.

«Бесіда» К. І. Смаковського, «Киевлянин» від 7 червня 1898 року, де описується аварія 
«Бесіда» К. І. Смаковського, «Киевлянин» від 7 червня 1898 року, де описується аварія 

Я не могла утриматись на ногах і сіла одразу на край насипу, не думаючи про те, що мене можуть у темряві зіштовхнути вниз. Сиджу й відчуваю, що ноги мої починають ковзати, і сама я сповзаю. Хтось підійшов до мене. «Куди ви? – каже, – там канава!». Простягнув мені руку, витяг. Я не могла рухатися і сіла знову тут же, на рейки другої колії», – записує розповідь знайомої пані, що їхала тим рейсом, К. Смаковський.

У голові поїзда також розгорталися драматичні події.

«…Якщо підібрати потрібну пісню»

У першому вагоні за локомотивом їхали співаки хору під проводом Григорія Москальова. Хтозна, чому зараз про нього знають майже виключно енциклопедії. У Хоровій капелі України управління Південно-Західної залізниці вважають роком свого народження 1924-й.

Десятинна церква, зруйнована у 1928-36 роках. Тут наприкінці ХІХ ст. співав залізничний хор Москальова
Десятинна церква, зруйнована у 1928-36 роках. Тут наприкінці ХІХ століття співав залізничний хор Москальова

Тим часом у капели були славні попередники. Історики зазначають, що на формування творчої особистості метра української музики О. Кошиця вплинули визначні київські церковні хори 1890-х, у тому числі хор Москальова, який співав у Десятинній церкві.

Того драматичного вечора колектив у числі близько 30 учасників, переважно підлітків, повертався до Києва – не після відпочинку, а з роботи.

Станція Боярка
Станція Боярка

Дачно-курортна слава Боярки приваблювала усе нових і нових бажаючих приємно розважитися. Тому перед залізничним управлінням постало завдання запропонувати відпочиваючим – та й своїм співробітникам – гідну культурну програму.

Боярські дачі
Боярські дачі

«Киевлянин» повідомляє: «Різними антрепренерами не раз уже робилися спроби облаштувати театр у дачній місцевості ст. Боярка і давати там вистави упродовж літнього сезону. Всі ці спроби, як відомо, не мали успіху: як правило виходило, що ще задовго до кінця сезону або антрепренер розорювався, або театр прогоряв. Тепер ініціатива нової спроби належить артисту театру Соловцова О. М. Крамському.

Олександр Михайлович Гешиктер-Крамськой; Хрещатик, 15 (не зберігся), де поряд із кафе Семадені знаходився Малий театр Крамського
Олександр Михайлович Гешиктер-Крамськой; Хрещатик, 15 (не зберігся), де поряд із кафе Семадені знаходився Малий театр Крамського

О. М. Крамськой пропонує, щоб управління Південно-Західних доріг побудувало у залізничному парку біля ст. Боярка закритий літній театр на 700 глядачів та віддало йому в оренду на 5 років; або ж О. М. Крамськой погоджується взяти на себе будівництво театру за свій рахунок; у цьому випадку управління доріг має надати йому право користуватися театром безоплатно протягом дев’яти років.

Вокзальний концертний зал
Вокзальний концертний зал

Загалом будівництво театру у Боярці визнається управлінням дуже бажаним способом, котрим значно може бути збільшено літній дачний рух пасажирів, а отже – і дохідність залізниці, заради чого запроваджено у останні роки у Боярці у неділі та свята музично-вокальні вечори за участю оркестру та хору».

Парк залізничників у Боярці, де виступали запрошені музиканти
Парк залізничників у Боярці, де виступали запрошені музиканти

1898 року початок літнього сезону в Боярці припав на 17 травня. Його відкрив саме хор Москальова, співаки якого, діти шляховиків, виступали разом із духовим оркестром Василя Арефійовича Прісовського. Далі планувалося запросити струнний оркестр залізничників-аматорів під проводом Химченка.

Головний корпус казарм Бендерського 132 полку на вулиці Керосинній (сучасні Шолуденка та Андрющенка), оркестром якого керував В. А. Прісовський; твори Прісовського-композитора
Головний корпус казарм Бендерського 132 полку на вулиці Керосинній (сучасні Шолуденка та Андрющенка), оркестром якого керував В. А. Прісовський; твори Прісовського-композитора

Згодом колектив кожних вихідних розважав дачників, курсуючи між Бояркою та Києвом.

У фатальний вечір хористи відбулися легким переляком. «Ніхто з них не зазнав серйозних каліцтв. Їм вдалося успішно вибратися крізь вікна». А от огрядному панові, що їхав поруч, пощастило менше. Він упав на підлогу, потрапив під ноги натовпу, і ще довго потім було чути його стогін та крики.

Але у потязі опинилися й люди, що у критичній ситуації не розгубилися.

Ті, хто не втратив здорового глузду

Житло та клініка лікаря Ізраїля Абрамовича Бендерського, пл. Льва Толстого, 1, сучасний вигляд
Житло та клініка лікаря Ізраїля Абрамовича Бендерського, площа Льва Толстого, 1, сучасний вигляд

Багато хто з пасажирів під час аварії отримав пошкодження: синці, садна, забиття – а деякі постраждали значно сильніше. На щастя, знайшлися медики, котрі одразу ж заходились допомагати. Приватні лікарі Пресницький і Бендерський, військовий медик Шур стали до знайомої справи. Бинтів не виявилось, і перев’язували усім хоч трохи придатним: шматками диванних чохлів та одягу, хустками тощо.

Площа Караваївська, зараз Льва Толстого
Площа Караваївська, зараз Льва Толстого

«Почали розшукувати поранених та постраждалих. Коїлась неймовірна метушня. Важкопоранених переносили самі пасажири», – свідчить очевидець. Витягали дачників, що застрягли серед уламків. Службовець-шляховик Павлович, що їхав у другому вагоні, у момент сходу з рейок зомлів. Прийшовши до тями, він почав діяти разом з машиністом, що отямився тоді ж. Насамперед, вони випустили пару з котла, щоб уникнути вибуху. Усе відбувалось у цілковитій темряві – вагонні свічки разом згасли.

Залізничний ліхтар-свічка
Залізничний ліхтар-свічка

Розповідає свідок: «Не знаю, скільки часу минуло. Почали зносити поранених. Принесли якогось студента із понівеченою закривавленою ногою, поклали біля мене на землю, під ноги підклали йому дві дощові парасольки. Потім принесли та поклали якусь жінку, потім ще й ще. У цей час почувся відчайдушний крик: «Потяг, потяг іде з Києва!».

Сигнальні залізничні ліхтарі
Сигнальні залізничні ліхтарі

Небезпека нового нещастя усіх переповнила жахом. Уявляю, як повинні були почуватися поранені, що безпорадно лежали якраз на шляху поїзда, що наближався. Натовп кинувсь туди, кричать: «Вогню, вогню, стріляйте, треба затримати, треба зупинити потяг!». Усе це метушиться, нема кому заспокоїти, приборкати, привести до тями цей божевільний натовп. У цей час чуються нові вигуки: «Фастівський поїзд їде з Жулян!»».

Залізничні петарди
Залізничні петарди

Зіткнень вдалося уникнути завдяки діям чиновника та паровозної бригади. Вони виклали на рейках залізничні петарди особливим порядком – їхні постріли під колесами були для машиністів знаком екстреної зупинки. Крім того, місце аварії обгородили сигнальними вогнями.

Бригади потягів
Бригади потягів

Бригади потягів, що вдалося зупинити, підключились до роботи – загасили топку постраждалого локомотива.

Слід було якнайшвидше повідомити про надзвичайну подію керівництву. І назад, у Жуляни, за розпорядженням Павловича бігцем подався сторож, об 11:50 діставшись напівстанції.

Євген Голодрига

Далі буде…

Читайте також:

Вбивство у Товаристві Київської міської залізниці. Частина 1. Скандал, що призвів до трагедії

Вбивство у Товаристві Київської міської залізниці Частина 2. Смертоносний афект і його виправдання

«Солодкі гроші» й непорядні клерки. Історія одного злочину

Like this Article? Share it!

Leave A Response